Історія закладу освіти

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОН. ВАСИЛІВСЬКА ШКОЛА – Василівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Семенівської районної ради Полтавської області

Історія освіти нашого села Василівки пов’язана з родиною Родзянків, а саме Аделаїдою Олексіївною.

У другій половині 18 ст. великого розмаху набув рух міської громадськості і демократичної інтелігенції за організацію народних училищ. У 1782 році, за правління Катерини ІІ, сформована Комісія про створення народних училищ Російської імперії, яка розробила «Устав народних училищ» (1786). В училища приймалися діти всіх верств населення. Джерелом їх фінансування були місцеві земства, громади і добровільні пожертви.

В 1879 році було відкрито Василівське початкове народне училище. Перегортаючи короткий нарис «Сельские начальные народные училища», знаходимо перші згадки про зародження освіти в рідному селі: «В селе Василевке Заиченской волости основано в 1979 году. Помещение находиться в общем доме».

Перша згадка про перебування учителя в нашому селі є в «Православній енциклопедії» під ред. Патріарха Кирила. Це Феофіл Іванович Булдовський, який народився 6 серпня 1865 р. в селі Василівка Хорольського уєзду Полтавської губернії, в сім’ї священика. У 1880 році закінчив Лубенське духовне училище, в 1886 році – Полтавську духовну семінарію, служив учителем у рідному селі протягом року (приблизно з 1886 по 1887 рр.)

У 1891 – 1892 н. р. училищем опікувалась Родзянко Аделаїда Олексіївна. Учителем працювала Родзянко К.В., яка навчалась і отримала освіту вдома. Законовчителем був священик Павло Григорович Дубина. В училищі навчалось 40 хлопчиків і 6 дівчаток, тих, що закінчили курси було 5. Двоє дітей були з родини священика, 1 дитина купців та міщан, решта - 43 дитини, були діти сільських жителів. Усі вони були православної віри. При училищі була бібліотека, яка мала навчальні посібники та книги.

Згідно документа «Цифровые данные о земских начальных народных училищах Полтавской губернии» «на содержания училища отпускалось от земства 300 руб., от сельской общины – 35 руб., пожертвований – 15 руб. и плата за учение – 9 руб. Учащихся 36 мальчиков и 5 девочек. Выпуска не было.»

Учителем в училищі була Марія Максимівна Доброволенко, яка закінчила 8 класів Лубенської жіночої гімназії, мала звання домашньої наставниці. З 1897 р. проживала в селі, працювала вчителем. Утримання – 250 руб.

Законовчення викладав священик Павло Григорович Дубина з 1891 року. Утримання – 50 руб. Землі при училищі не було.

В 1897 – 98 н. році при Василівському народному училищі була відкрита недільна жіноча школа, відповідно до «Положения про воскресные школы для взрослых неграмотных женщин» від 25 травня 1874 р. В «Отчете Полтавского Епархиального Совета о состоянии церковных школ Полтавской епархии за 1899 год» говориться, що вона налічувала 31 ученицю. З них взагалі неграмотних було 16, малограмотних – 5 і грамотних - 10. Загальна кількість навчальних днів була 20. Усі недільно – повторювальні класи і недільні школи отримують від повітового земства по 40 руб. на рік для винагороди викладачів, із розрахунку по 50 коп. за годинний урок, при наявності 20 навчальних недільних днів і 4-годинних заняттях.

У 1897 році при Василівському училищі відкрита публічна бібліотека. Налічувала 109 читачів, з них 77 – це діти до 17 років. Мала 686 книг: релігійна література – 236, література – 342, історія і географія – 84, природознавство – 24.

Ось де витоки освіти в нашому селі. Історія розвитку українського народу складається з ось таких розрізнених, часом забутих дат, подій, прізвищ.

У 1900 – 1901 н.р. на училище виділялось від земства 431 руб. 56 коп., від сільської общини – 37 руб. 68 коп., пожертва від опікуна – 42 руб., відсотки з капіталів – 5 руб., плата за правовчення – 8 руб., відповідно до «Цыфрового отчёта о состоянии народных училищ Хорольского уезда Полтавской губернии».

Навчалося в училищі 50 хлопчиків і 11 дівчаток, закінчили курси 8 хлопців і 1 дівчинка, з них - одна дитина з родини священика, решта - селянські діти.

Учителем працював Андрій Степанович Требин, який закінчив курси Хорольського міського 2-класного училища. Мав звання «учитель». У селі проживав із 1893 р., на посаді вчителя перебував з 1 вересня 1900 р. Утримання – 275 руб. Законовчення викладав все той же священик Дубина Павло Григорович.

З 1879 по 1902 роки училище фінансувалось Родзянко А.О.

У 1884 р. зусиллями Аделаїди Родзянко побудована Покровська церква.

У «Клировой книжке Полтавской епархии на 1902 год» є запис: «Села Васильевки Покровская церковь, деревянная, с такою ж колокольнею, холодная, построена в 1884 г. старанием помещицы Аделаиды Алексеевны Родзянко; церковная библиотека, в приходе две земских школы и воскресная школа для женщин. Прихожан 1303 душ м. пола, 1320 душ ж. пола. В приход хутор – Чаплинка, Белогубы, деревни 1-я Брусова, 2-я Брусова, 3-я Брусова. Священик Павел Григорьевич Дубина».

Прикро, що нам не відомі прізвища учнів, які відвідували це училище.

Точної дати будівництва цегляного приміщення школи ( сучасного) (Фото 1) встановити, на жаль, не вдалося. Знаки на школі ( на металевому ганку та розміщення школи над рівнем моря ) вказують на 1903 р. В історії села записано 1891-1900 рр. Зі спогадів місцевих жителів у 1903-1908 рр.

Двохповерхове приміщення збудоване Хорольським земством загальною площею 700 м кв. в стилі псевдокласицизму, другий поверх не повний.

Рябич Василь Андрійович, житель села Василівка, поділився спогадами свого батька, Рябича Андрія Івановича, 1905 р. н., який у 1912 р. пішов до школи і закінчив 4 класи у 1916 р. Ось що він розповідав:

«Коли мені виповнилося 7 років, батьки відвели мене в школу, тоді 4-класну. Школа мала 1 поверх. Було два вчителі: Один -Требин Андрій Степанович, а іншого не пам’ятаю. Вони викладали всі предмети. Навчався я 4 роки, але програма була як за 7 класів, бо пізніше допомагав своїм онукам вирішувати задачі з арифметики за 7 клас. У школі товаришував з Требином Сергієм Андрійовичем, який потім став учителем як і його батько й працював теж в нашій школі з 1930 р.».

У зв’язку з революційними подіями школа призупинила навчання. За даними історії села Заїченці Василівська школа відновила свою роботу в 1918 році.

У 20-х роках це була Василівська трудова школа І ступеня 1-го концентру (3 класи) Семенівського району, Кременчуцької округи. Діти навчалися з 8 років. В школі створюються піонерська і комсомольська організації. Із 1925 по 1930 р. н. школа знаходилась в садибі Чигринської Якилини. Завідувачем школи був Томашко. 9 учнів не ходили до школи, бо не було одягу і взуття та були залучені до домашньої роботи.

На початку 30 – х років школа переходить на семирічне навчання. При школі створюються курси лікнепу для дорослих неграмотних людей.

У 1932 до осені 1933 навчання в школі не проводилось. Голод забрав понад 100 дітей шкільного віку.

У 1933-1940 роках у Василівській школі навчалась Онищенко Катерина Юхимівна (1925 р. н.)(Фото 4). Згадуючи свою школу, вона розповідала: «Школа була семирічна. У класі було 28 учнів. Приміщень не вистачало, вони були розкидані по селу. Я ходила в школу, яка знаходилась у хаті куркуля Федоряка. Учителів пам’ятаю тільки прізвища, це – Пушкаренко і Коломієць. А директором був Кирносенко Дмитро Петрович» (Фото 2).

Восени 1941 р. навчання тривало всього два місяці. Із 12.09.1941 по 23.09.43 р. село Василівка перебувало під гітлерівською окупацією. Перебуваючи на українських землях, німці спустошували міста і села. Не оминуло це лихо і наше село. У приміщенні школи була розташована комендатура.

Коли у вересні 1943 року радянські війська звільняли Семенівський район від окупації, німецькі солдати підпалили село. Тоді було спалено Покровську церкву, школу, багато будинків.

Будівля школи була повністю зруйнована пожежею, тому, коли в 1943 році відразу після визволення навчання було відновлено, діти навчалися в будинках жителів села. Класи були розміщені у різних садибах.

Відповідно до звіту Василівської школи за 43 рік у школі навчалось 55 учнів. Через відсутність взуття три учні не відвідували школу. У початкову школу було призначено двох учителів: Требина Сергія Андрійовича, 10 жовтня 43 року, I розряд, Безуглу Віру Йосипівну, 10 жовтня 43 року, I розряд.

У 1944 році постановою Семенівського райвиконкому про ремонт і побудову шкіл району від 27 травня було виділено 50 000 крб., які розділили між школами району, з них 8000 крб. - на Василівську школу.

На кінець 1944 р. в початковій школі навчалось 118 дітей. У першому класі було 59 учнів. Це були діти різного віку, починаючи з 1931 р. н. Завідувач початкової школи був Людкевич. У 5 - 7 класах у цей період навчалось 57 дітей.

У 1945 – 1946 н. р. налічувалось у початковій школі 149 учнів. Було 10 відмінників. А в 5 - 7 класах було 68 учнів, 2 учні мали Похвальні грамоти. Директором школи був Кравець Олександр Оврамович.

Василівська семирічна школа в 1946 – 47 н. р. налічувала 241 учень, з них - 118 хлопчиків і 123 дівчаток. Навчались із 7 років. Учителями працювали Маненко Єфросія Прокопівна, Тютюнник Ївга Оврамівна, Требин Сергій Андрійович. Директор школи Кравець О. О.

Зі спогадів Рябич Любові Іванівни, яка в 1948 році пішла до 1 класу, школа ще не була відбудована і знаходилась у різних садибах. У 1 класі було 39 учнів. Учителькою була Лисенко Марія Іванівна, потім Гузиченко Варвара Петрівна. Книги в школі були, а зошитів не вистачало. В одному зошиті писали всі предмети. Пам’ять зберегла враження про роки навчання та про вчителів, які , не дивлячись на складний час, прищеплювали любов до книжок, пошану до культури, до людей. У цей час в школі працювали Требин С. А., Ракович С. А., Овраменко З.О. Директором школи був Зозуля Григорій Порфирович.

1950 – 1959 н. роки – Василівська семирічна школа. Навчалось від 150 до 200 учнів. У ці часи директором продовжує працювати понад десять років Григорій Порфирович Зозуля, людина високої культури і вимогливості.

У 1959 р. Василівська школа стає восьмирічною.

У 1960 р. директором школи стає Гладкий Володимир Кирилович, який народився 13.01.1924 р в с. Оболонь Семенівского району Полтавської області . Середню освіту одержав у своєму селі, мав здібності до творчості й перший вірш «Вставайте, народи» надрукував 27 червня 1941 році в районній газеті. Ветеран Великої Вітчизняної війни, мав бойові нагороди.. У 1956 р. В.К.Гладкий закінчив Житомирський педагогічний інститут. З 1960 р працював учителем, директором Василівської 8 річної школи Семенівського району Полтавської області. У 1962 р. починає відбудовувати школу, добудовує другий поверх (Фото 3). Більше 20 років він очолює Василівську школу та викладає німецьку мову. Розпочали навчання у відбудованій школі взимку 1965 року. Перші учні, які тут навчалися, були восьмикласники 1950 року народження, класний керівник Маненко Є. П.

У школі працює піонерська дружина. Учні охоче беруть участь у військово-патріотичній грі «Зірниця», експедиції «В країну знань» . За І місце в районі голова дружини одержує путівку в піонерський табір «Молода гвардія». Проводяться фестивалі республік. Кількість учнів у школі 120-160.

Більше 50 учнів навчаються у місцевій музичній школі (відкритій 1983 р.) та є учасниками зразкового духового оркестру ( Фото 5).

У 1984 – 1986 рр. директором школи працювала Іванина Наталія Сергіївна. Викладала хімію і біологію.

З 1986 по 1990 рік нашу школу очолює вчитель математики Крупченко Валентина Сидорівна. В цей період розпочинається будівництво спортзалу біля школи.

З 1990 року на чолі школи стає Гетьман Олександр Васильович. А в 1991 році школа стає дев’ятирічною. В школі відремонтовано покрівлю, відновлено шкільну котельну, систему опалення.

З 1994 р. Василівську загальноосвітню школу I-II ст. очолює Рева Анатолій Іванович.

Зараз це - школа І ступеня – 25 учнів;

школа ІІ ступеня – 17 учнів.

На даний час у школі працює 10 учителів:

Рева А.І. – директор, учитель біології і хімії;

Гетьман Н.О. – учитель початкових класів;

Гладка С.О. – учитель української мови і літератури;

Мазанько Я.В. – учитель математики;

Солод Т.О. – учитель початкових класів;

Рябич Л.М.- учитель іноземної мови;

Рябич Ю.В. – учитель зарубіжної літератури, фізичної культури , трудового навчання;

Вакуленко С.С. – учитель історії та географії;

Кісіль Н.М. – учитель початкових класах;

Богаєвська Ю.Є. – учитель початкових класів.

Колектив працює над науково-методичною проблемою «Створення атмосфери співробітництва та творчої взаємодії учителів та учнів у навчально-виховному процесі на основі впровадження інноваційних технологій»

У школі працює комп’ютерний клас, Інтернет.

Не дивлячись на невелику кількість учнів, педколектив намагається залучати дітей до участі у найрізноманітніших олімпіадах, конкурсах, оглядах, акціях, спортивних змаганнях, художній самодіяльності, де вони неодноразово ставали лауреатами та переможцями.

У різні часи школа дала путівку в життя багатьом випускникам, які в дорослому житті закінчили ВУЗи , технікуми, коледжі і стали керівниками колгоспів , районних адміністрацій, головами сіл, викладачами вузів і коледжів, учителями, художниками, інженерами, агрономами, юристами, менеджерами, працівниками культури, бібліотекарями, простими добросовісними працівниками .

Кiлькiсть переглядiв: 181

Коментарi